Вишнівський міський центр науково-технічної творчості учнівської молоді  «Шанс» створений унаслідок реорганізації обласної Станції юних техніків, історія якої сягає в далекий 1928 рік.

Найперші документи про даний заклад, які знаходяться в архіві Київської області – це: План роботи на IV квартал 1933 року і Список наукових працівників та дирекції обласної Науково-дослідчої дитячо-технічної станції. Заклад тоді розміщався за адресою: м. Київ, вул. Б.-Шевченка, 36. Посаду директора займав Невзгляд Яким Гаврилович, 1907 р.н. У штаті станції були: заступник директора, завідуючий методичним сектором, завідуючий організаційним сектором, інженер, агроном, завідуючий позаочними консультаціями, учений секретар. У кожного педагогічного працівника були визначені: ступінь наукової роботи, посада і обов’язково зазначалися видані ним наукові друковані праці. Наприклад, Скокад Платон Йосипович, 1910 р.н.: ступінь наукової роботи – керівник наукових позаочних консультацій; посада – завідуючий позаочними консультаціями; наукові друковані праці – «Науково-методичні поради з питань радіо, фото, кінотехніки».

В кінці 1933 року і до лютого 1935 року директором був тов. Шехтман. Заклад мав назву: Київська обласна дитяча технічна та сільськогосподарська станція.

З 3 лютого 1935 року директором стала Кунявська Зіна Давидівна, 1911 р.н., яка до цього працювала інструктором Київського ОК ЛКСМУ. Архівна документація свідчить, що в цей період сталися зміни в штаті станції. Оновилися повністю працівники і посади стали іншими: інструктор-організатор,  інструктор фотолабораторії, інструктор автолабораторії, інструктор радіолабораторії, інструктор столярної лабораторії. З 1936 року добавилися: керівник воєнно-морського кабінету, інструктор електролабораторії, керівник авіалабораторії, заступник директора. Агроном Бовкун Іван Григорович, єдиний педагог, який працював з вересня 1933 року, став завідуючим сільськогосподарським сектором.

Основними напрямами роботи ОДТ та С/ГС в 30-ті роки були:

- організація масової роботи з дітьми: техпоходи, зустрічі юних техніків з науково-технічними силами міста Києва, зльоти юних техніків, виставки, змагання;

- методичні консультації та агітація через засоби масової інформації з технічних питань; заочна консультація; обслуговування пересувної автомодельної лабораторії (чемодани-пересувки);

- контроль роботи ДТС та поширення досвіду роботи, організація соцзмагання;

- рецензування та видання технічної літератури, трафаретів для вчителів та учнів.

Приділялася дуже велика увага масовій техпропаганді серед підростаючого покоління. Мета її: мобілізувати й зацікавити технікою піонерів і школярів, показати досягнення нової техніки в яскравій, захоплюючій формі, популяризувати основні питання, що складають зміст техпропаганди, допомогти конструкторам, винахідникам, а також мобілізувати доросле населення на опанування технікою й агротехнікою.

Для цього створювалися консультпункти у кожному районі, на кожному виробництві, МТС чи радгоспі, там, де є фахові сили. Основне завдання консультпунктів: давати систематичні поради з питань техніки та агротехніки керівникам дитячих технічних гуртків та піонерським ватажкам. Фахівці працювали на даних пунктах на громадських засадах. ОДТ та С/ГС  розробила Положення про консультаційні пункти з питань техніки та агротехніки для керівників техпропаганди серед дитинства, проводила для них обласні семінари.

Станція видала методичні рекомендації з переліком та примірним планом проведення масових заходів техпропаганди, а саме:

1.                 Вечірки техніки й агротехніки з окремих питань техніки.

2.                Наукове кіно.

3.                  Розмови й лекції з діапозитивами.

4.                 Екскурсії до музеїв, фабрик, заводів, колгоспів, радгоспів.

5.                  Технічні бої, вікторини.

6.                 Свята, конкурси, технічні походи.

7.                 Краєзнавчі екскурсії.

8.              Розповсюдження технічної літератури.

Виходячи з завдань розгортання технічної пропаганди серед дітей Київської області, Президія Київської облпрофради прикріпила для допомоги та керівництва в роботі ОДТ та С/ГС такі заводи та підприємства:

- кіно- та фотолабораторія     –  фото – кінофабрику;

- радіолабораторії                  –   радіозавод;

- авіалабораторії                          –   завод  № 43;

- електролабораторії               –   електрозавод і завод Домбаля;

- автолабораторії                         –   Гараж 10, Облтранстрест, Гараж 7;

- конструкторській лабораторії  –  завод Лепсе;

- столярній лабораторії          –   фабрику Боженка.

Завкоми та фабкоми зобов’язали асигнувати кошти з фонду техпропаганди виробництв на розгортання роботи технічних гуртків в підшефних школах та прикріпити 5 кваліфікованих інженерів з різних галузей техніки до ОДТС для постійної консультації та проведення лекцій з техніки серед дітей.

ОДТ та С/ГС значну увагу приділяла організації участі у Всеукраїнському конкурсі на дійову модель, кращий дитячий винахід та сільськогосподарський дослід:

- створювалися районні та обласні штаби по керуванню конкурсом;

- випускалися агітплакати, розсилалися запрошення до участі в конкурсі;

- видавалися методичні рекомендації: «Як розпочати роботу по конкурсу», «Зразковий план роботи роботи районного штабу по проведенню конкурсу».

Кращих юних техніків та с/г дослідників преміювали та організували екскурсію на Дніпробуд.

В архіві збереглися документи про роботу авіалабораторії, керівниками якої були: тов. Хілько, згодом Готесман Віліан Львович. Гуртківці, готуючись до заочних зимових планерних змагань, підготували лист – виклик на соцзмагання всіх ДТС на кращу підготовку до змагань. 16 дітей авіалабораторії виготовили 8 моделей безхвосток, 7 планера фюзеляжного, 3 планера «парителя», 2 планера схематичного. Кращі вихованці, які встановили Всесоюзний рекорд, були нагороджені значками «ЮАБ». Це – Костя Зінченко, Льоля Бондаровська, Зіна Коваль.

Авіалабораторія обласної станції тісно співпрацювала з науковцями. Зокрема, збереглася  переписка з  обласною  радою  Товариства винахідників  за  квітень  1937 року. Авіамодельна лабораторія звернулася до Товариства винахідників з проханням надати досвідченого фахівця для допомоги у виготовленні бензинового моторчика до свята 1 Травня. У відповідь було рекомендовано запросити для консультації професора Данче А.П., який мешкає на вулиці Татарській, 32, пом.1, тел. 3-73-52 та направили досвідченого фахівця з даного питання заводу ім. Чубаря.

Про співпрацю з Товариством винахідників свідчать також протоколи засідань Товариства. Там часто були присутні директори позашкільних закладів, зокрема – директор обласної Дитячої технічної станції.

Вражає план видавничої діяльності станції на 1936 рік. На допомогу в роботі гуртківцям та педагогам видавалася агротехнічна, технічна та методична література. Зупинимося на виданнях технічного відділу (в дужках відмічено кількість екземплярів):

1. Як зробити моточовен з резиномотором (3000).

2.  Модель Глісера (4000).

3. Як збудувати мотор з стисненим повітрям (5000).

4.  Модель танка (3500).

5.  Модель трактора (3000).

6.  Модель світофора (3000).

7.  Модель паровоза (5000).

8.  Двоциліндрова парова машина (3500).

9.  Парова турбіна (4000).

10.  Як зробити короткохвильовий радіоприймач (3000).

11.  Як зробити детекторний радіоприймач (3000).

12.  Способи управління механізмами по радіо (3500).

В 1940-1941 роках, вирішуючи питання трудового виховання, підготовки дітей до майбутньої практичної діяльності, Київська обласна ДТ та С/ГС приступила до організації гуртків юних автомобілістів і трактористів. Відзначається робота гуртка трактористів села Гостра Могила Ставищенського району. Організував роботу гуртка директор школи тов. Карась. 25 учнів за рік навчились водити трактор. Також заслуговує на увагу гурток юних автомобілістів середньої школи № 1 Таращанського району під керівництвом вчителя фізики Волкова Олександра Сергійовича. Завпед Київської дитячої обласної технічної стації В. Півер зазначав: «Досвід роботи цих гуртків показав велике бажання старшокласників вивчати автомобіль і трактор. Це в великій мірі допомагає поглибити свої знання по відповідним розділам із основ фізики, біології і др.. Вони зв’язують теорію з практикою, готують учнів до майбутньої практичної діяльності».

Ознайомлюючись з методичними рекомендаціями 1941 року по організації літньої робот із юними техніками, цікаво зазначити, що рекомендується до 1 травня припинити роботу гуртків в лабораторіях, тому що ідуть в школі іспити. А з другої половини червня «значно ширше, ніж зимою можна розгорнути громадсько-корисну роботу юних техніків, а саме:

- ремонт та упорядкування шкільного майна;

- упорядкування міських дворів, сільських вулиць, фізкультурних майданчиків;

- відремонтувати та налагодити радіоточки в помешканнях, школі, допомагати трактористам і шоферам доглядати машини;

- збір металевого брухту (чорних і кольорових металів).

В піонерських таборах юні техніки повинні бути ініціаторами самообслуговування в ньому. Крім того повинні організовувати в таборі аматорські групи з бажаючих займатися фотографією, авіамоделізмом, радіотехнікою, столярною справою і т.д. – та керувати роботою цих груп.

У кожному парку повинен бути робочий куток, де б юний технік, що лишився в місті, міг зайнятися будовою моделі, ремонтом речей хатнього вжитку, шиттям, вишиванням, плетенням з лози.

Всю роботу ДСЮТ треба спрямувати на завершення великих масових міроприємств цього учбового року, оголошених на честь 15-ти річчя станцій юних техніків: конкурс юних техніків на кращу діючу модель та саморобне приладдя для школи і друга всесоюзна заочна виставка робіт юних радіоаматорів» (Матеріали для станцій юних техніків», 1941 рік).

Дух передвоєнного 1941 року відчувається і в роботі юних техніків. Перед станцією ставиться завдання: «Залучити широкі маси юних техніків до вивчення воєнних знань, широко розгорнути роботу в галузі воєнного моделювання. Цим самим ми готуватимемо юних техніків до опанування справжньою бойовою технікою. Багато з галузей воєнної техніки безпосередньо зв’язані з електротехнікою, радіотехнікою, хімією і т.і. Тому тематику, споріднену з даними галузями, можна пов’язати з роботою відповідних гуртків.

Всю роботу по воєнній техніці слід розгорнути у двох напрямках: 1) вивчення воєнної техніки шляхом моделювання; 2) робота по вивченню і конструюванню зразків макетного і діючого озброєння та бойових запасів – для воєнних ігор» (Матеріали для станцій юних техніків», 1941 рік).

21 березня 1944 року вийшла Постанова № 177 виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих  «Про поновлення роботи обласної Дитячої технічної станції». В ній зазначалося:  «Просити Виконком Київської міської Ради депутатів трудящих виселити майстерні «Укркомуненергострой» з приміщення обласної Дитячої технічної станції по вул. Б.-Шевченко № 36 для надання його ДТС, яка в 1928 році займала це приміщення».

Постановою № 581 виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих  від 2 квітня 1947 року передали обласній Дитячій технічній та сільсько-господарській станції будинки із садибою в селі Будаївка (зараз місто Боярка) Києво-Святошинського району по вул. Київській № 46». Директора товариша Ольшанецьку зобов’язали негайно розгорнути роботу сільськогосподарського відділу станції.

В кінці 40-х років на початку 50-х років директором станції була Шапошнікова К. В даний період розвинулися нові форми роботи: заочний радіоклуб. За положенням клубу в дійсні члени приймалися ті, хто не тільки зробив для  себе  радіоприймач, але  й  бере активну  участь у  радіофікації.  Працювало  520 радіогуртків, що охопили 9 тис. учнів. В школах силами учнів було виготовлено 40 радіовузлів.

Продовжується розвиток авіамоделізму. У XI обласних змаганнях юних авіамоделістів брало участь 15 команд: 60 чоловік, 75 моделей.

 28 - 29 червня 1950 року в Києві відбувся обласний зліт юних техніків та авіамоделістів і виставка. 40 експонатів з виставки були виділені на республіканську виставку, 60 екземплярів нагороджені грамотами обкому ЛКСМУ.

Обласна ДТС підтримує зв’язок з учителями фізики. Щочетверті проводяться кущові обласні семінари з питання позакласної роботи. Ці семінари сприяли тому, що утворився міцний актив учителів, які проводили позакласну роботу з техніки в контакті з обласною ДТС та при її інструктивно-методичній допомозі.

Зберігся річний звіт Станції юних техніків та юних натуралістів за 1953 рік від 11  січня  1954  року,  яка   знаходиться уже  на  вулиці  Михайлівській  (згодом:  вул. Паризької Комуни), 3. На станції працювало тоді 6 осіб, з них  1  педагог. Було 2 гуртка, в яких займалося 26 дітей.

Орієнтовно, в цьому ж році відбулося роз’єднання закладу на обласну Станцію юних техніків і обласну Станцію юних натуралістів. Перша залишилася працювати за попередньою адресою. А друга була заснована в місті Боярці на вулиці К. Маркса (згодом: вул. Хрещатик), 36.

З кінця 50 років ХХ століття  до 1977 року незмінним керівником обласної Станції юних техніків був Кравцев Василь Євменович. Всі ці роки облСЮТ була розташована по вул. Михайлівській № 3 в самому центрі м. Києва.

В 70-ті роки почався занепад станції. Про це свідчить і «Довідка про стан і заходи щодо поліпшення технічної творчості учнів Київської області»,  станом  на 15 серпня 1970 р:

«В 1969 - 70 н. р. діяльність обласної станції юних техніків була спрямована  на гідну  зустріч 100 – річчя з дня народження В. І. Леніна.

За час підготовки й проведення республіканського огляду – конкурсу технічної творчості школярів «Наші пошуки, дерзання, праця – тобі, Батьківщино Великого Леніна» в Київській області додатково створено:

·                     дві районні станції юних техніків на громадських засадах;

·                    одну станцію юних техніків (при профспілковій організації заводу «Сільмаш» м. Б.Церква);

·                    148 технічних гуртків.

В гуртках підготовлено 956 громадських інструкторів, з них 148 чол. керують шкільними гуртками.

Недоліки:

Майже відсутні в школах області виробничо-технічні гуртки (електро-технічні, токарної справи, будівельної справи та інші).

До роботи з дітьми по техніці мало залучаються вчені, викладачі вузів, студенти, виробничники, батьки.

Слабо поставлена робота по розвитку технічного моделювання з дівчатами та молодшими школярами.

Обласний відділ народної освіти наказом  №151 від 31 січня 1969 р. забов´язав завідуючих рай/міськ/вно організувати навчання керівників спортивно – технічного моделювання через постійно діючі районні семінари – практикуми, але до цього часу такі навчання не організоване в семи районах.

В 6-ти районах не проводяться районні масові заходи зі спортивно – технічного моделювання, не організовуються районні виставки технічної творчості школярів.

Дуже низька результативність роботи авіамодельних гуртків в Баришівському, Макарівському, Фастівському, Таращанському районах.

Ці недоліки є наслідками того, що обл. СЮТ  недостатньо вивчає і аналізує стан технічної творчості, не вивчає результативності своєї методичної роботи».

       Згодом обласну СЮТ закрили, а приміщення знесли в зв’язку з реконструкцією міста Києва.

З  березня 1979 року обласна станція юних техніків відновила роботу в місті Боярці за ініціативи  нового  директора  Кухарського  Анатолія  Григоровича за адресою: вул. Маяковського № 2. Там знаходився методичний кабінет та кабінет директора. Гурткова робота проводилась: авіамодельні гуртки – по вулиці Молодіжній № 65, судномодельні, картингістів та фото – по вул. Жуковського № 3, інші гуртки працювали в школах міста Боярки (близько 25 гуртків). З 1983 року Боярська міська Рада виділила в новозбудованому 5-ти поверховому будинку приміщення для гурткової роботи за місцем проживання дітей. Це приміщення мало 3-и  кімнати та окрему кімнату з мокрим столом для фото-кінолабораторії та залом для проведення обласних фотовиставок.

В 1985 році відбувся справжній прорив у розбудові технічної творчості в Київській області – початкові класи Боярської ЗОШ № 4 переїхали в приміщення дитячого садка, а приміщення школи за адресою: вул. Щорса, 8 віддали облСЮТ. На протязі навчального року в цьому приміщенні були облаштовані сучасні лабораторії: судномодельна з 8-ми метровим басейном , автомодельна з трасою для автомоделей, авіамодельна, лабораторія початкового технічного моделювання (всі ці лабораторії мали площу 50 - 60 кв.м). В цьому ж дворі було збудоване окреме приміщення в якому розташувались мотогуртки, гуртки мопедистів та швейний цех з   промисловим   обладнанням.   В   цей   час  в  облСЮТ  в  3   відділах   працювало   8 методистів. Гуртковою роботою було охоплено понад 1000 дітей. Матеріально-технічна база СЮТ з кожним роком ставала все потужнішою. 80 спортивних мопедів, 15 спортивних мотоциклів ЧZ, легкова та грузова автомашини, автобус Лаз 695Е, мікроавтобус НІССА, токарні та фрезерувальні станки.

Унаслідок реорганізації в 1995 році почав діяти Києво – Святошинський районний  центр технічної творчості та  підприємництва учнівської молоді, а  в  2003 році заклад перейменували в Києво-Святошинський районний центр науково-технічної творчості учнівської молоді «Шанс». Юридична адреса Центру: м.Боярка, вул. Щорса, 8. Адміністрація КСР ЦНТТУМ  «Шанс» обіймає приміщення за адресою: м.Вишневе, вул. В.Чорновола, 3.

З 2000 року пріоритетними напрямками діяльності КСР ЦНТТУМ  “Шанс”  є :

-                     забезпечення умов для самореалізації особистості відповідно до її здібностей, суспільних та власних інтересів;

-                     задоволення потреб підростаючого покоління у вдосконаленні техніко –технологічних знань, розширення політехнічного кругозору, конструкторської експериментальної та винахідницької діяльності;

-                     формування у юної особистості свідомого ставлення до свого здоров’я та здоров’я інших громадян як до найвищої соціальної цінності;

-                     підтримка обдарованих вихованців;

-                     робота з соціально – незахищеними дітьми;

-                     допрофесійна підготовка учнівської молоді.

Постійно удосконалюється система методичної роботи, щоб забезпечити оптимальне функціонування позашкільного навчального закладу в сучасних умовах. Структура методичної роботи Центру базується на особистісно-зорієнтованому підході, що забезпечує максимальне розкриття творчого потенціалу педагогів, сприяє їх професійному зростанню, спонукає до науково-дослідницької діяльності, результатом якої є створення авторських програм, методичних розробок, рекомендацій з питань удосконалення навчально-виховного процесу та неодноразові перемоги у обласних та Всеукраїнських заходах.

Керівники гуртків КСР ЦНТТУМ  «Шанс» перші в області розпочали практику проходження дистанційних курсів підвищення кваліфікації, що сприяє досконалому оволодінню педагогами сучасних комп’ютерних технологій.

Серед педагогів Центру популяризується методика впровадження інноваційних форм і методів організації навчально-виховного процесу. Діяльність керівників гуртків та вихованців, спрямована на створення електронних продуктів, конкретизує інноваційний підхід до методичної служби позашкільного навчального закладу.

Методична служба розповсюджує та впроваджує кращий досвід керівників гуртків Центру:

- методичні рекомендації для інноваційної організації навчально-виховного процесу;

- науково-дослідницькі розробки педагогів та вихованців;

- авторські програми роботи гуртків;

- базу даних позашкілля, зокрема - комп’ютерної програми, яка дає змогу календаризувати програму роботи гуртка на весь рік за 5 хвилин;

- віртуальні портфоліо обдарованих вихованців нашого Центру.

З цією метою проводяться обласні та районні семінари для директорів, методистів та керівників гуртків позашкільних навчальних закладів. На базі Центру в 2010 -2012 році працювала обласна школа методистів позашкільних навчальних закладів під керівництвом Мельник Алли Володимирівни, переможця Всеукраїнського конкурсу майстерності педагогічних працівників позашкільних навчальних закладів «Джерело творчості» у номінації «Методист – 2009».

Педагоги та вихованці Києво-Святошинського районного центру науково-технічної творчості учнівської молоді «Шанс» з 2001 року працюють у сфері створення науково-дослідницьких проектів. Першопрохідцями стали гуртки, які ввійшли в історію Центру: «Комп’ютерна справа», «Авіамоделювання», «Кореспонденти-аматори», «Школа космонавтики».

Гідну зміну програмістам та науковцям готують в Центрі керівники гуртка  «Комп’ютерна справа», зокрема Олена Леонідівна Зубар та Світлана Сергіївна Поліщук («Комп’ютерна справа»). Сьогодні їх вихованці - це переможці і призери 1-го, 2-го етапів Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт та Всеукраїнського тижня науки, техніки, винахідництва та раціоналізаторства. Результати їх роботи мають практичне спрямування і ними користуються на даний момент педагоги-позашкільники області і вчителі шкіл району. Перерахую деякі із них: насамперед, це - Веб-сайт Центру (наукова робота мала назву «Використання флеш у Веб –сайті»), електронна версія альманаху «Ауровіль», комп’ютерна програма «Автоматизація роботи шкільної бібліотеки», автоматизована календаризація програми роботи гуртка, програма для тестування учнів (кожний педагог, розробивши свої завдання, може її використовувати для перевірки знань учнів) та інші.

Гурток авіамоделістів, яким керує Наталія Вікторівна Літвішкова, є гордістю Центру. Найбільш відомі його вихованці: Павло та Дмитро Садомови (1993 р.н.) – майстри спорту України з авіамодельного спорту. Вони розробили «Нову технологію виготовлення гвинта із композитних матеріалів». Дана робота стала переможцем обласного огляду-конкурсу навчально-наочних посібників, виготовлених учителями та учнями та Всеукраїнського тижня науки, техніки, винахідництва та раціоналізаторства. Павло - щорічний призер Кубка України з авіамодельного спорту з 2001 року, володар Кубку світу 2006 р. серед юніорів в класі моделей повітряного бою, «бронзовий» призер етапу Кубка світу 2006 р. серед дорослих. Дмитро – володар Кубку України 2008 р. серед юнаків  в класі кордових швидкісних моделей, чемпіон світу 2008 р. серед юнаків в класі вільнолітаючих моделей. Також неодноразово ставали призерами України вихованці гуртка: Владислав Соколовський, Ярослав Євтєхов, Іван Одарич, Євгеній Клименко. Значну роль у виховання авіамодельних зірок  вніс голова піклувальної ради Центру – Віктор Анатолійович Садомов, який одночасно є спонсором авіамодельного гуртка.

Також слід відзначити гурток «Школа космонавтики», керівник Віталій Петрович Ніконов, пріоритетним напрямком якого є науково – пошукова діяльність в області космонавтики та екскурсійна діяльність науково-технічного напряму. Наукові роботи вихованців гуртка - переможці Всеукраїнських конкурсів «Космічні фантазії», «Мирний космос» та інших.

       Кавуза Анна Сергіївна, керівник гуртка «Кореспонденти – аматори», поєднала в гуртку туристсько – краєзнавчу і кореспондентську діяльність та реалізувала вперше в Центрі новітні проектні технології з використанням інформаційних технологій. Готуючись до експедиції чи походу, вихованці вивчають район проведення походу, його цікаві об’єкти. Крім пізнання своєї країни, це сприяє формуванню любові до рідної землі, почуття патріотизму. Саме в походах, поїздках, коли дитина вилучена із  звичного середовища, у неї формується здатність керувати власними емоціями та активністю. Вона набуває певного соціального досвіду, життєвої компетенції. Через спілкування з природою формуються навички здорового способу життя і духовна здатність особистості до самопізнання, саморозвитку, самореалізації та самоконтролю.

       Накопичені і зібрані під час експедицій знання, різні матеріали необхідно систематизувати для подальшого використання. З цією метою вихованці гуртка, застосовуючи комп’ютерні технології, створюють електронний продукт, який можна публікувати в пресі, або використовувати на уроках в школі.

Не примушувати, а переконувати; не керувати, а організовувати; не обмежувати, а надавати свободу вибору – ось професійне кредо керівника гуртка «Інформатор» Осадчої Катерини Сергіївни. Робота в гуртку дозволяє школярам не лише освоїти премудрості написання матеріалів інформаційних жанрів, а й зсередини ознайомитися з особливостями редакційного процесу. Завдяки практичним заняттям, що проводяться на базі районної редакції «Нового Дня», до участі в яких залучається професійний верстальник, діти отримують можливість ознайомитися з азами верстки та взяти участь у макетуванні друкованого засобу масової інформації. Крім того, в рамках роботи гуртка для його вихованців спеціальні майстер-класи проводить професійний фотограф. Не менш важливу роль у формуванні світогляду гуртківців, у вихованні їх на гуманних засадах відіграють зустрічі з працівниками районного центру соціальних служб для сім’ї та молоді. Соціальні працівники розповідають гуртківцям про проблеми, які наразі хвилюють сучасну молодь.  Для вихованців гуртка постійно організовуються поїздки до державних установ району, що дозволяє розширити світогляд дітей, а часом і допомагає їм зробити остаточний вибір майбутньої професії.

Гуртківці достойно представляють наш заклад та район на обласних конкурсах «Об’єднаймося ж, брати мої!», «Космічні фантазії». У різні роки творчі роботи вихованців гуртка займали перші місця. У 2010 році газета «Шкільна перерва», яку випускали в світ вихованці «Інформатору», була визнана найкращою серед шкільних видань в Києво-Святошинському районі.

Показовим є той факт, що за роки своєї роботи гурток виховав вже не одне покоління молодих журналістів та видавців. Наразі професійні успіхи колишніх вихованців і є найбільш вагомим результатом діяльності гуртка.  

В 2003 р. створено банк даних обдарованих дітей на електронних та паперових носіях, в 2007 році започатковано створення віртуальних портфоліо обдарованих вихованців. Діти, застосовуючи проектні технології, вчаться рекламувати свою діяльність, себе як особистість. Важливо пропагувати доробки та досягнення вихованців шляхом  інформування адміністрації та учнів шкіл, де навчаються обдаровані діти (організація їх персональних виставок, демонстрація портфоліо) та висвітлення матеріалів в засобах масової інформації. Важлива система адресної підтримки і морального стимулювання обдарованих дітей, які є переможцями конкурсів, турнірів, змагань, виставок. Вихованці гуртків Центру отримують стипендії райдержадміністрації в розмірі 100-150 гривнів щомісяця - в залежності від статусу перемоги.

Педагоги Центру співпрацюють з батьками, вивчають особистісні замовлення їх та дітей, що постійно урізноманітнюються, з метою створення гуртків сучасного формату. Адже в Центр творчості вихованці приходять займатися лише тією справою, яка цікава для них. І найвище досягнення - коли ця справа відволікає наших дітей від злочинності, наркоманії, формує їх життєву компетентність, дає змогу розвиватися, самовдосконалюватися, самореалізовуватися.

2010 рік

                       Із спогадів Терещенка Григорія Івановича (ф. 1),

вихованця та працівника СЮТ

Проживає в місті Боярці, вул. Лікарняна, 19.

Працював на СЮТ в 1970 – 1972 р.р., 1979 – 1994 р.р.

       Я в 9 років почав відвідувати фотогурток  обласної Станції юних техніків, яка знаходилася у квартирі 2-х поверхового будинку за адресою: м. Київ, вул. Паризької Комуни (раніше і згодом: вулиця Михайлівська), буд.3. Це був 1958 рік.

       Квартира коридором ділилася на 2 частини: праву та ліву. Справа були кабінети авіа-  і радіогуртків та постійнодіюча технічна виставка. Говорили, що раніше зліва жив попередній директор станції. Тепер там знаходилися: методкабінет, кабінети секретаря, директора, в якому стояла неперевершена мрія кожного – телевізор «Авангард».

 Ще з цієї сторони знаходилася маленька кладовка, де і розташовувалася фотолабораторія. Вона була обладнана сучасними на той час фотозбільшувачами: «Нева» та «Ленінград». Кожної неділі я з Боярки електричкою приїжджав на заняття. Опалення станції було газове, але підведене в піч, яке включали, коли приходили діти. Тому проходив деякий час, поки ставало тепло і всі зігрівалися. Туалет був на вулиці. Але це було ніщо в порівнянні з тим, що нам видавали безкоштовно плівку і фотоапарати для роботи: «Мир», «ФЕД», «Зоркий». А «Смену» можна було і додому взяти, щоб фотографувати. Збереглося фото (ф.2), коли ми по дорозі на заняття «доклацали» останній

кадр, не знаючи всіх тонкощів фотографування. В лабораторії було все необхідне для проявлення плівки. А це (ф.3) - перше фото, відзначене на конкурсі. Воно було зроблено з Паркового моста, коли Дніпро розлився весною.  До цих пір є значки, якими мене нагородили на СЮТ: «Юний технік», «Інструктор ДОСААФ».

Фотогурток вів директор станції Кравцев Василь Євменович. Я зберіг світлі дитячі спогади про нього як про дуже гарну людину. Серед неділі директор приїжджав в Боярку (до речі він там і жив на вул. Карла Маркса) і проводив заняття в школі. Ось ми (ф.4) - вихованці фотогуртка вишикувались біля Боярської середньої школи (зараз Боярська ЗОШ I-III ступенів № 1).  Василь Євменович ще читав історію в цій школі і вів історичний гурток. А це моє перше  фото (ф.5) як фотокореспондента – я поїхав з вихованцями історичного гуртка до внучки декабриста, яка жила в місті Василькові на вулиці  Декабристів, 22. До речі, дівчина з фото, учениця директора, закінчила школу і довгий час працювала в СЮТ секретарем, методистом. Вона була відповідальною, старанною працівницею.

Через 3 роки почав ходити на радіогурток (ф.6). Паяли радіоприймачі, радіосхеми, підсилювачі. До сьогодні пам’ятаю чомусь те, що в розетці було 127 В. Чому так, де вони взялися – не знаю.

 Потім знову був фотогурток, і так -  до закінчення школи.

 А з 1970 по 1972 роки я працював в Київській обласній станції керівником фотогуртка та методистом за сумісництвом. Згадується проведення обласних авіамодельних змагань – це була грандіозна подія для дітей.  І в часи, коли я був вихованцем, і коли керівником гуртка, змагання проводилися у місті Ржищеві. Збиралися на 3 дня 20 команд,  близько 100 дітей. Моделі були планерні, резиномоторні, таймерні. Змагання кордових моделей проводилося окремо.

В 1979 році прийшов працювати в Боярку керівником фотогуртка. У мене було окреме приміщення за адресою: вул. Б. Хмельницького, 113.

Колектив був дружнім, талановитим, веселим. Часто виїжджали у відрядження на обласні змагання.

 Судномодельні змагання влітку проводили у місті Василькові. Робили на озері доріжки, натягуючи шнури, і змагалися 3 дні. Жили в палатках на березі озера.

Ось збереглася фотографія (ф.7) проведення обласного семінару по фото і кіномистецтву у 1987 році в місті Сквирі. Четвертий в другому ряду зліва сивий чоловік - це керівник кіностудії  Жуковський , який працював при Димерському Палаці піонерів від обласної СЮТ з 60 - х років і до кінця роботи станції в місті Києві. Він був самий сильний педагог закладу. Роботи його вихованців завжди перемагали на кіноконкурсах.

Цікаво організовували обласний конкурс сільських фотоаматорів на базі Фастівської СЮТ. Я із завідуючою організаційно-масовим відділом Приймаченко Ельвірою Петрівною реєстрували команди (змагалося завжди близько 10 команд - по 3 чоловіка в кожній). Дітям давали плівку і завдання: зняти сучасність. Через певний час команди збиралися на станції, проявляли плівку, робили фото, організовували виставку, визначали переможців, нагороджували.

Я пропрацював на станції до 1994 року. Деякі мої вихованці займаються зараз професійно фотосправою. Приємно, що я до цього приклав свої зусилля .

2010 рік

Записала Алла Володимирівна Мельник,

заступник директора КСР ЦНТТУМ  «Шанс»

Рішенням ІІІ сесії Вишневої міської ради VIII скликання Бучанського району Київської області від 24 грудня 2020 року № 1-01/ІІІ8-38 Києво-Святошинський районний центр науково-технічної творсості учнівської молоді «Шанс» Києво-Святошинської районної ради Київської області перейменували в Вишнівський міський центр науково-технічної творчості учнівської молоді «Шанс» Вишневої міської ради Бучанського району Київської області.  

Значну увагу питанню визначення майбутньої професійної діяльності приділяє керівник гуртка «Судномоделювання» Мельничук Володимир Васильович. В процесі індивідуальних бесід, спостережень Володимир Васильович виявляє нахили та здібності вихованців. Якщо є навики малювання і вони потрібні для здобуття спеціальності, на яку орієнтована дитина, то педагог паралельно з навчанням в гуртку направляє дитину в школу мистецтв. Були випадки, коли Центр клопотав про зарахування здібних дітей в 2-ий та 3-ій класи школи, оскільки початкові вміння вони отримали в гуртку судномоделювання. Проводиться робота з батьками: керівник гуртка рекомендує напрями освіти і конкретні заклади, де можна  здобути визначений фах, враховуючи індивідуальні особливості дитини.

Варто сказати, що за останні роки констатується падіння інтересу до технічно-наукових знань, професій, пов’язаних із науково-дослідницькою діяльністю. Тому основне завдання керівника гуртка технічного напряму - формувати у вихованців вміння конструкторської і раціоналізаторської діяльності, закріпити у них навики творчого підходу до вирішення технологічних задач, навчитися користуватися технічною літературою. У Центрі сформована система роботи з вихованцями у технічних гуртках, яка описана в методичній розробці «Організація роботи з творчо обдарованими вихованцями в технічних гуртках позашкільного навчального закладу» (Додаток 7). Якість освітнього середовища нерозривно пов’язана із формуванням інтересу. Лише інтерес заставляє дитину спостерігати, порівнювати, виявляти взаємозв’язок між поняттями, міркувати, винаходити щось нове. Як приклад, вихованець Центру - Кирик Владислав захопився судномоделюванням. Одночасно Владислав був заядлим рибаком. І на певному етапі навчання у нього виникла ідея сконструювати судно, яке йому допоможе в ловлі риби. Так виникла розробка «Ефективний помічник риболова» під науковим керівництвом Мельничука Володимира Васильовича, яку Владислав презентував на Конкурсі науково-дослідницьких, винахідницьких та раціоналізаторських розробок та здобув 2 місце. Сканцев Максим, виконуючи завдання керівника гуртка «Радіотехнічне конструювання» Кулініча Віктора Анатолійовича, прийшов до того, що можна більш якісно виконувати даний вид робіт, якщо виготовити свій удосконалений електропаяльник. Що він і зробив. Перевага нового пристрою перед звичайним паяльником полягає у тому, що він за декілька секунд готовий до використання. Підсвічування дозволяє контролювати якість пайки у важкодоступних місцях. Дана розробка посіла 3 місце в  обласному етапі  Всеукраїнської  виставки-конкурсу  «Наш  пошук  і  творчість  тобі, Україно!».

На сьогодні, найбільше стипендіатів - 6 чоловік, має гурток «Паперопластика», керівник Гарбар Надія Володимирівна. Щоб мати цілісну уяву про стан навчально-виховної роботи в гуртку педагог розробила авторську рейтингову таблицю (Додаток 6), яка включає: показники відвідування, наявність портфоліо, участь у проектах, особисті досягнення вихованців. В кінці кожного року за результатами моніторингу вихованці отримують заохочення, які визначаються відповідними положеннями, розробленими педагогом:

-         похвальну грамоту «За активну участь» і посвідчення «Учень майстра»;

-         похвальний лист «За високі досягнення» і посвідчення «Творчий майстер»;

-         звання та медаль «Майстер «Золоті руки»».

Виховна робота у гуртках Центру – цікава та різноманітна, поєднує в собі традиційні форми роботи: години спілкування, збори, свята, операції, виставки-конкурси, виставки творчих робіт, відверті розмови, інтелектуальні ігри, турніри та нетрадиційні: тренінги, проекти, фестивалі, калейдоскопи, анкети думок, колажі, пошукові ігри, акції, художні галереї та ін. (Додаток 8).

    Зважаючи на те, що важливим критерієм  визначення досягнень виховного процесу у закладі є сформоване ставлення до праці, до себе як особистості, саме результати участі наших вихованців у конкурсах, змаганнях, виставках різних рівнів, підтверджують ефективність реалізації розробленої виховної системи